|
|
|
|
|
|
|
Народився 4 липня 1940 р. у родині робітника в м. Одесі. Батько – Симоненко Костянтин Давидович – помер у 1958 р., мати – Ладигіна Олександра Іванівна проробила 44 роки на канатному заводі, померла в 1991 р.
У 1957 р. закінчив середню школу і вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту, після закінчення якого в 1962 р. був направлений на роботу в Київ.
Почав свою трудову діяльність майстром на будівництві Київської ГЕС, потім працював на різних інженерних посадах у м. Іллічевську та м.Одесі, а з 1970 р. по 1973 р. – директором Одеського заводу залізобетонних конструкцій тресту “Одесзалізбетон”.
З 1973 р. по 1983 р. – перебував на партійній роботі.
У березні 1983 р. сесією Одеської міської Ради народних депутатів його обирають главою Одеського міськвиконкому.
У 1985 р. Симоненко В.К. був обраний депутатом Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки.
У 1991 р. він був призначений Представником Президента України в Одеській області й у зв'язку з цим призначенням здав депутатський мандат.
У червні 1992 р. його було переведено на роботу в м. Київ на посаду 1-го віце-прем'єр-міністра України, а згодом – Радника Президента України.
1994р. – обрано народним депутатом України.
У 1996 р. обрано Головою Рахункової палати.
Має науковий ступінь кандидата економічних наук. Обраний академіком двох академій.
Дружина – Інна Олексіївна, інженер електрозв’язку, працює в добродійному фонді.
Син – Сергій, кандидат технічних наук, працює 2-м помічником капітана.
Син – Костянтин – студент Інституту міжнародних відносин.[1]
Новым элементом исполнительной власти стали введённые весной 1992г. в областях, районах, г. Киеве и Севастополе, а также районах г. Киева должности представителей Президента Украины. Подчинённая им местная государственная администрация формировалась на базе работников аппарата исполнительного комитета соответствующих советов.
1-м Представителем Президента Украины в Одесской области был назначен Симоненко Валентин Константинович Причиной этого назначения, по всей видимости, послужили личные отношения с Кравчуком Л. М.
Не смотря на хорошую партийную закалку и опыт работы в партийном аппарате, Симоненко В. К., прежде всего – политик, поддерживающий рыночные отношения. О многом говорит тот факт, что уже 22 августа 1991г. он “вывел” весь подчиненный ему городской Одесский исполнительный комитет из состава КПУ.
За короткий период пребывания на должности представителя Президента Украины показал себя как хороший администратор: в действие вступило более 100 распоряжений, подписаных лично им, которые касались социально-економических условий жизни населения Одессы. Если бы не его назначение на пост вице-премьер-министра, благосостояние города возросло бы во много раз.
Уходя на работу в Киев, Симоненко В. К. оставил на своём месте преданного ему человека – Ильина В. А., который ранее работал его 1-м заместителем в Одесском городском исполнительном комитете. Интересен тот факт, что на новую работу в областную государственную администрацию, Ильин В. А. был переведён не задолго до своего назначения на должность представителя Президента Украины, что может служить версией того, что Симоненко В. К., заранее зная о своём назначении, подыскивал себе замену, которая обеспечила бы ему сильные позиции в области и в будущем.
[1] Урядовий кур’єр, № 29 від 17 липня 1992р. і Одесские известия, № 81 от 17 мая 1994г.